-
Сегодня 20 | 11 | 2018
.
- На главную Главная

На главную О сайте

На главную В избранное

На главную Обратная связь

-
RDS plus



На главную На главную На главную На главную На главную На главную
.
.
Просмотры материалов : 51765
.
You are here Home О городе Объекты города Преображенський собор
Преображенський собор PDF Печать E-mail
О городе - Объекты города

 

Першопочатково Преображенський собор був спроектований архітектором Геруа. Все місто повинно було будуватись на старо­грецький і римський зразок. Храм був спроектований у вигляді вели­чезної п'ятинефної базиліки. Вважається, що зразком для нього слугував римський храм Сан-Паоло фуорі ле Мура (Святого Павла за муром). Споруду спочатку планували у 71 сажень (близько 150 м) довжини, 21 сажень (близько 45 м) ширини та 65 саженів (близько 139 м) висоти. Пізніше князь Потьомкін наказав збільшити дов­жину будівлі на один аршин, щоб перевершити довжину собору Святого Петра у Римі. Головний вхід мав прикрашати величезний портик на вісім коринфських колон та два невеликих куполи над нартексом. Такі ж самі, лише шестиколонні портики мали при­красити і бокові входи. Завершувати споруду мав величезний купол на високому барабані. Доповнювати Преображенський собор мали не менші за розмірами палаци генерал-губернатора та архієпископа, які б з'єднувалися із ним критими переходами. Усі три споруди повинні були мати пишне опорядження з використанням коштовних оздоблюваних матеріалів і якнайкраще презентувати міць держави.

Перший камінь в олтар собору поклала Катерина ІІ. Саме цей камінь і почали офіційно вважати першим каменем міста, а дату закладення собору — днем заснування Катеринослава. Австрій­ський імператор Йосиф II, який поклав у фундамент собору другий камінь, належно оцінив розіграну виставу. "Ми з імпе­ратрицею Катериною одного дня зробили велику справу: вона поклала перший камінь нового міста, а я — другий і останній" — зауважив він після церемонії. Слова австрійського імператора виявилися пророчими.

Призначений 1788 р. до Катеринославського намісництва архітектор Іван Старов повністю перепланував Катеринослав, зробивши проект більш реальним і відповідним до тогочасних умов. Собор, за новим проектом, ставав набагато меншим та пере­носився приблизно на вісімдесят п'ять метрів від місця закладення, на єдину вісь з палацом намісника.

По обидва боки від собору Старовим були запроектовані будинки архієпископа та консисторії, які, великою колонадою, з'єднувалися з храмом в єдиний комплекс.

Нажаль, і цей проект не було реалізовано. Після смерті князя Потьомкіна асигнування на будівництво знову було зменшено, а після смерті Катерини II взагалі припинено.

Наступний проект собору було складено лише у 1805 р. місцевим землеміром Неєловим. Відісланий на затвердження до Петербурга він був відхилений Олександром І, як незадовільний з точки зору високого стилю. Натомість видатний російський зодчий, академік Адріан Захаров, отримав завдання скласти проект Катеринославського собору. Маючи багато іншої роботи, Захаров, скорші за все, просто розпорядився скопіювати із значним спро­щенням підготовлені креслення на побудову Андріївського собору у Кронштадті. Внаслідок такої оперативної роботи новий проект Преображенського собору було затверджено вже до сере­дини 1806 р. Лишилося тільки розпочати нове будівництво.

Будувати собор на віддаленому від міста пагорбі місцева влада одностайно визнала недоцільним. Вирішено було, що найкраще спорудити собор десь у самому місті, поближче до народу.

20 квітня 1830 р. почались підготовчі роботи, а 22 травня відбулось повторне закладення Преображенського собору. Було повернено на місце вийняті під час підготовчих робіт 67 кар­бованців та мідну визолочену дошку, які були закладені Катериною II, з додатком нового тексту та певної кількості грошей від імені її онука.

Будівництво закінчилось 9 травня 1835 р., а 29 червня собор було освячено. Коштував новий храм триста тисяч карбованців, з яких сто тисяч зібрало місцеве населення, а інше оплатила скарб­ниця. Храм, вшестеро менший від того, який було закладено у 1787 р., був в той же час значно спрощений у порівнянні із первісним проектом Адріана Захарова, хоча таки зберіг харак­терний петербурзький шпиль та вишукану пластику, притаманну російському класицизму початку ХІХ століття.

 

 

Стелю, барабан та паруси склепінь собору було розписано академіками живопису Безсоновим, Сазоновим та Теребеньовим у техніці "сграфіто". Стіни розписали під кольоровий мармур. Спочатку, крім розписів, єдиною прикрасою собору був різб­лений з дерева, білий з позолотою іконостас. Але потроху у ньому з'являлися й інші гідні уваги речі. Існують акти про передачу до собору великої кількості утварі, шат, корогів з різниці колишньої кафедри Успенського собору. Можливо, деякі цінні речі пере­давалися і з інших церков губернії. Не забували про собор і меце­нати. Причому меценати найрізноманітніші. Від дворянина Герсеванова, який подарував картину "Невірний Фома" роботи італійського майстра XVI століття Гверчіно, до жителів Вознесенської слобідки, які, в складчину, придбали для собору ікону Вознесіння.

Одночасно, з будівництвом собору, довкола було прове­дено великі опоряджувальні роботи. Могила, на якій стояла Катерининська миля, була підрізана з боків та обкладена "диким" камінням. Майданчик, який утворився довкола неї, та сходи на нього було вимощено чорною аспідною плитою і обнесено мета­левою огорожею. По фундаментах старого собору, з відступом лише біля бічних портиків та вівтаря, за проектом Миколи Денисенка споруджено дерев'яну огорожу на цегляних стовпах, у якій були великі брами з трьох боків та дві одноповерхові вартівні біля головного входу. В огорожі, проти вівтаря собору, архієпископом Гавриїлом було встановлено мармурову колону в пам'ять будівництва собору, спеціально вивезену для цього з Херсонеса Таврійського. Колона на високому цегляному п'єдесталі, увінчана визолоченими металевими капітелями  та хрестом про­стояла до 1906 р. Потім її' перенесли до Обласного музею, поставивши на зміну таку саму колону, виготовлену з місцевого граніту. На території собору у спеціально побудо­ваному дерев'яному наметі довгий час лежали ще дві колони з Херсонеса, також вивезені Гавриїлом. Їх планували встановити біля Архієрейського будинку та Класичної гімназії. Але цього не було зроблено і подальша їх доля невідома. Доповнювали благо­устрій викладені з гранітних плит доріжки. Спочатку їх зробили лише в огорожі храму. А у 1840 р. гранітом було викладено дорогу від південної брами через площу до Архієрейської вулиці, яка призначалась для парадних виходів архієрея.

 

48 років минуло від дня закладення до завершення  будівництва Преображенського собору й менше століття відбува­лися у ньому богослужіння. В 1931 р. у храмі було відкрито перший у державі науково-атеїстичний музей. Під час переобладнання собору возне­сений над усім містом шпиль було, як річ ідеологічно шкідливу, розібрано. Але й такий варіант використання культової споруди не відповідав тодішній ідеології. Згідно з генпланами 1933 та 1941 рр. собор мали знести.

Як це не парадоксально звучить, але храм врятувала війна. Дуже пошкоджений, він все ж уцілів. Під час окупації 26 жовтня 1941 р. у переданому громаді храмі відновились служіння. Почалися деякі відновлювальні роботи. На тимчасовій дерев'яній дзвіниці почепили дзвони. Серед інших — і великий дзвін, викопаний зі схованки в землі біля історичного музею. Після війни, ще раз спустошений собор довгий час стояв німим свідком людського варварства. Якщо до війни, діючи як музей, він ще зберігав частину утварі, іконостас, розписи, то після неї все це стало непотрібним. Із собору зробили склад паперу видавництва "Зоря". Начиння вивезли. Іконостас, як річ малоцінну, спалили у 1946 р. Розписи зафарбували.

Але понівечений та спустілий собор таки дочекався спочатку визнання, як пам'ятка архітектури, а потім і капітальної, ретельної, наукової реставрації, яка йшла з 1968 до 1976 рр. Після чого собор набув сучасного вигляду. 

 
.
(с) DniproLife - dniprolife.dp.ua
-